ukr.coolreferat.com.ua страница 1
скачать файл



Біохімічні показники обміну ліпідів у нормі і патології


Ліпіди — різноманітні за хімічною будовою речовини, що мають ряд загальних фізичних, фізико-хімічних та біологічних властивостей. Вони характеризуються здатністю розчинятися в етері, хлороформі, інших неполярних розчинниках і тільки незначною мірою (і не завжди) — у воді, а також формувати разом з білками й вуглеводами основний структурний компонент живих клітин.

  • Ліпіди — різноманітні за хімічною будовою речовини, що мають ряд загальних фізичних, фізико-хімічних та біологічних властивостей. Вони характеризуються здатністю розчинятися в етері, хлороформі, інших неполярних розчинниках і тільки незначною мірою (і не завжди) — у воді, а також формувати разом з білками й вуглеводами основний структурний компонент живих клітин.

  • Притаманні ліпідам властивості обумовлюються характерними рисами структури їхніх молекул.



Роль ліпідів в організмі

  • беруть участь у депонуванні (триацилгліцерол) й транспортуванні (вільні жирні кислоти) речовин, при розпаді яких звільняється велика кількість енергії;

  • є найважливішими структурними компонентами клітинних мембран (вільний холестерол і фосфоліпіди);

  • беруть участь у процесах:

    • терморегуляції,
    • запобіганні ушкодження життєво важливих органів (наприклад, нирок) від механічних впливів (травм),
    • створенні елестичних шкірних покривів, їх захисту від надлишкового видалення води.
    • Деякі ліпіди є біологічно активним речовинами(простагландини, вітаміни-поліненасичені жирнікислоти.


Типи ліпідів плазми крові

  • Групу «загальних ліпідів» плазми складають:

  • нейтральні триацилгліцероли (2,2 ммоль/л)

  • вільний холестерол (3,4-6,5 ммоль/л)

  • етери холестеролу

  • фосфорильовані похідні (фосфоліпіди) (2,25-2,91 ммоль/л)

  • гліколіпіди

  • неетерифіковані (вільні) жирні кислоти



Транспортування ліпідів у крові

  • Транспортування ліпідів відбувається у водному середовищі, однак ліпіди нерозчинні у воді,тому для транспортування в крові утворюють асоціати (ліпідно-білкові комплекси, ліпопротеїни) з особливими білками — апопротеїнами, що синтезуються в клітинах печінки та в невеликій кількості — у слизовій оболонці тонкого кишечника.

  • Велика ж частина вільних, або неестерифікованих, жирних кислот утворює комплекси з альбуміном плазми.

  • Таким чином, всі гідрофобні ліпіди стають водорозчинними.



Схема будови ліпопротеїнів плазми крові



Основні класи ліпопротеїнів плазми крові

  • Хіломікрони (ХМ)

  • Ліпопротеїни дуже низької щільності (ЛПДНЩ), або пре-β-ліпопротеїни

  • Ліпопротеїни проміжної щільності (ЛППЩ)

  • Ліпопротеїни низької щільності, або β-ліпопротеїни

  • Ліпаопротеїни високої щільності (ЛПВЩ), або α-ліпопротеїни





Метаболізм ліпопротеїнів



Характеристика основних класів ліпопротеїнів

  • Хіломікрониліпопротеїни, що утворюються в слизовій оболонці тонкої кишки після внутрішньоклітинного ресинтезу триацилгліцеролів. Вони є молекулярною формою, в якій нейтральні жири та холестерин надходять із ентероцитів у кров через систему лімфатичних судин.

  • ЛПДНЩ ліпопротеїни, що також містять значну кількість нейтральних жирів. ЛПДНЩ синтезуються в гепатоцитах і є основною молекулярною формою, в якій триацилгліцероли виходять із печінки у кров та транспортуються в інші органи. Деяка кількість ЛПДНЩ утворюється, подібно до хіломікронів, в енте-роцитах під час перетравлення харчових ліпідів і з кишечника надходить у кров.

  • Хіломікрони та ЛПДНЩ шодобово переносять із кишечника та печінки в різні тканини (жирову та ін.) в середньому 70-150 г нейтральних жирів. У тканинному депонуванні триацилгліцеролів, що транспортуються ліпопротеїнами плазми крові, бере участь лтопротеїнліпаза судинного ендотелію різних органів, яка гідролізує нейтральні жири, які входять до складу ХМ та ЛПДНЩ.



ЛПНЩ - ліпопротеїни, що утворюються з ЛППЩ (ремнантів ЛПДНЩ) під дієї печінкової ліпази, локалізованої на люмінальній поверхні ендотеліальних клітин печінки. ЛПНЩ що утворюються внаслідок цього процесу, містять, на відміну від своїх попередників — ЛПДНЩ та ЛППЩ, значно меншу кількість триацилгліцеролів і відрізняються складом апопротеїнів. Разом з тим, до складу ЛПНЩ входить найбільша кількість холестерину (здебільшого в етерифікованій формі), і вони є основним класом ліпопротеїнів плазми крові людини, що переносять холестерин.

  • ЛПНЩ - ліпопротеїни, що утворюються з ЛППЩ (ремнантів ЛПДНЩ) під дієї печінкової ліпази, локалізованої на люмінальній поверхні ендотеліальних клітин печінки. ЛПНЩ що утворюються внаслідок цього процесу, містять, на відміну від своїх попередників — ЛПДНЩ та ЛППЩ, значно меншу кількість триацилгліцеролів і відрізняються складом апопротеїнів. Разом з тим, до складу ЛПНЩ входить найбільша кількість холестерину (здебільшого в етерифікованій формі), і вони є основним класом ліпопротеїнів плазми крові людини, що переносять холестерин.

  • ЛПНЩ поглинаються клітинами різних органів за механізмом піноцитозу після взаємодії цих ліпопротеїнів з ЛПНЩ-специфічними рецепторами на плазматичних мембранах. Завдяки наявності означених рецепторів, ЛПНЩ виконують свою функцію основної молекулярної форми транспорту холестерину в тканини.



Біологічна роль ЛПНЩ

  • Біологічна роль рецепторів ЛПНЩ полягає в забезпеченні всіх клітин організму достатньою кількістю холестерину, необхідного для побудови біологічних мембран та синтезу фізіологічне активних продуктів біотрансформації холестерину — жовчних кислот, статевих гормонів, кортикостероїдів. Відповідно до зазначеного, найбільша кількість рецепторів ЛПНЩ міститься на плазматичних мембранах клітин печінки, статевих та надниркових залоз.

  • Порушення обміну ЛПНЩ є біохімічною основою ряду важких порушень ліпідного обміну. Оскільки холестерин може проникати в судинну стінку саме у складі ЛПНЩ, висока концентрація цих ліпопротеїнів у плазмі крові людини розглядається як фактор, що сприяє розвиткові атеросклерозу (див. нижче). Генетичне спадковане порушення синтезу рецепторів ЛПНЩ призводить до розвитку сімейної гіперхолестеринемії {СГХ), яка проявляється накопиченням ЛПНЩ у плазмі та вираженою гіперхолестеринемією вже в ранньому дитячому віці. За відкриття рецепторів ЛПНЩ та розв'язання молекулярних механізмів виникнення СГХ американським ученим М.Брауну та Дж.Гольдштейну (M.Brown, J.Goldstein) було присуджено Нобелівську премію 1985 р. в галузі фізіології та медицини.



ЛПВЩ

  • ЛПВЩліпопротеїни, що утворюються в печінці й, частково, у тонкій кишці у вигляді бішарових ліпідних дисків, що складаються, переважно, з фосфоліпідів, вільного холестерину та апобілків Апо Е та Апо С. Дозрівання ліпопротеїнів відбувається в крові, де Апо Е та Апо С замінюються на Апо А, холестерин етерифікується за участю лецитин-холестерол-ацилтрансферази, І ліпопротешові часточки набувають сферичної форми. За особливостями свого хімічного складу ЛПВЩ поділяються на підкласи — ЛПВЩ, та ЛПВЩ,.

  • Подібно до ЛПНЩ, ЛПВЩ здатні до активного обміну свого холестерину з холестерином, що входить до складу біомембран. При цьому виникають протилежно спрямовані потоки холестерину: тоді як ЛПНЩ постачають холестерин у клітинні мембрани, ЛПВЩ, навпаки, — витягують на себе мембранний холестерин. Таким чином, за допомогою ЛПВЩ забезпечується протидія надмірному накопиченню холестерину в клітинах, у зв'язку з чим ЛПВЩ розглядаються як антиатерогенні ліпопротеїни. Катаболізм ЛПВЩ також відбувається в печінці.



Гіперліпопротеїнемії

  • Гіперліпопротеїнемія клініко-біохімічний синдром, при якому в плазмі крові людини спостерігається підвищення (порівняно з нормою для певної популяції) концентрації певних класів ліпопротеїнів, а також триацилгліцеролів та холестерину.

  • За механізмом походження виділяють:

  • - первинні (спадкові) гіперліпопротеїнемії, тобто такі, що спричинені генетичними дефектами в синтезі певних ферментів обміну ліпідів крові (зокрема, ліпопротеїнліпази, холестерол-ацилтрансферази) або неферментних білків — порушеннями в синтезі певних апопротеїнів, рецепторів для апобілків та ліпопротеїнів (зокрема ЛПНЩ);

  • - вторинні (набуті) гіперліпопротеїнемії— Гіперліпопротеїнемії, що розвиваються внаслідок певних хвороб внутрішніх органів (гепатит, цироз печінки, нефроз), ендокринопатій (порушення функції щитовидної залози, статевих залоз, цукровий діабет), дії пошкоджуючих факторів середовища (хронічний алкоголізм).



Сучасна класифікація гіперліпопротеїнемій, запропонована ВООЗ, бере до уваги клініко-біохімічні характеристики порушень ліпідного обміну у людини (зокрема концентрації ЛПНЩ, ЛПДНЩ, триацилгліцеролів та холестерину) без врахування причин їх розвитку (первинних (генетичних) або вторинних). Згідно з класифікацією ВООЗ, виділяють п'ять основних типів гіперліпопротеїнемій (І, II, ІІІ, IV, V) та два субтипи (ІІ а та ІІb)

  • Сучасна класифікація гіперліпопротеїнемій, запропонована ВООЗ, бере до уваги клініко-біохімічні характеристики порушень ліпідного обміну у людини (зокрема концентрації ЛПНЩ, ЛПДНЩ, триацилгліцеролів та холестерину) без врахування причин їх розвитку (первинних (генетичних) або вторинних). Згідно з класифікацією ВООЗ, виділяють п'ять основних типів гіперліпопротеїнемій (І, II, ІІІ, IV, V) та два субтипи (ІІ а та ІІb)



Класифікація гіперліпопротеїнемій (G.Thompson,1991)



Електрофорез ліпопротеїнів і класифікація гіперліпопротеїнемій



ХОЛЕСТЕРОЛ

  • Рівень холестеролу в крові здорової людини коливається в досить широкому діапазоні (5,18-6,19 ммоль/л) і залежить від віку, статі, географічних факторів (реґіон, клімат, висота), характеру харчування, фізичної активності, соціальних чинників, гормонального впливу, супутніх захворювань. Рівень холестеролу протягом життя зростає. До 45 років у чоловіків він вищий, ніж у жінок, пізніше — співвідношення зворотне.



КЛІНІЧНЕ ЗНАЧЕННЯ ДОСЛІДЖЕННЯ ВМІСТУ ХОЛЕСТЕРОЛУ

  • Порушення обміну холестеролу проявляється гіпер- або гіпохолестеролемією.

  • Гіперхолестеролемія спостерігається:

  • 1. При надмірному вживанні холестеролу з їжею. Відбувається часткове пригнічення рецепторів ЛПНГ у печінці, у результаті чого ЛПНГ залишаються в крові (з віком кількість рецепторів ЛПНГ зменшується). Можливо, характером харчування пояснюється підвищення рівня холестеролу взимку і зниження — влітку.

  • 2. Обтураційних жовтяницях і холестазі. Характерними для холестазу є Гіперхолестеролемія, зниження рівня ЛПВГ і поява особливого ЛП-Х.

  • Визначення ЛП-Х може бути диференційно-діагностич-ним тестом інтра- і екстрапечінкових холестазів.

  • 3. Первинному біліарному цирозі печінки.

  • 4. Гіпотиреозі (мікседемі, кретинізмі).

  • 5. Нефрозах.

  • 6. Цукровому діабеті. У хворих на цукровий діабет підвищується рівень холестеролу, триацилгліцеролів та вільних жирних кислот, особливо в стані кетозу. Рівень холестеролу звичайно не перевищує 8 ммоль/л. При дефіциті інсуліну порушується окиснення жирних кислот до кінцевих продуктів. Накопичується ацетил-КоА, який є вихідним матеріалом у синтезі холестеролу. Крім того, унаслідок збіднення печінки глікогеном посилюється ліполіз у жировій тканині. У крові збільшується кількість ВЖК (вільних жирних кислот). Унаслідок зниження активності ліпопротеїнліпазою збільшується концентрація тригліцеридів.



7. Емоційному напруженні (тривалому й короткочасному). Такі речовини, як адреналін, брадикінін, ангіотензин, серотонін, сприяють проникненню ЛП у судинні стінки, викликаючи скорочення ендотеліальних клітин. Із цих позицій можна зрозуміти, чому стресові ситуації прискорюють розвиток атеросклерозу.

  • 7. Емоційному напруженні (тривалому й короткочасному). Такі речовини, як адреналін, брадикінін, ангіотензин, серотонін, сприяють проникненню ЛП у судинні стінки, викликаючи скорочення ендотеліальних клітин. Із цих позицій можна зрозуміти, чому стресові ситуації прискорюють розвиток атеросклерозу.

  • 8. Сімейній гіперхолестеролемії, яка пов'язана зі зниженням кількості або відсутністю рецепторів до апопротеїну В. У гетерозиготних хворих вміст холестерину звичайно не перевищує 13 ммоль/л, а у гомозиготних — може досягати 40 ммоль/л, при цьому серцеві напади розвиваються вже в 2-річному віці.

  • Гіпохолестеролемія спостерігається при зниженому синтезі холестеролу в печінці під час голодування, дії токсичних речовин, тяжких ураженнях печінки (цирози, пухлини, гепатити тощо).



ФОСФОЛІПІДИ

  • Фосфоліпіди — група ліпідів, які мають у своєму складі, крім фосфорної кислоти, спирт, жирні кислоти й азотисті основи.

  • Фосфоліпіди зустрічаються в клітинах усіх живих істот у складі білково-ліпідних комплексів, що утворюють ліпідний шар мембран.

  • Кожна мембрана має свій специфічний набір фосфоліпідів. їх багато в нервовій, жировій тканинах, а також у печінці й нирках. Вони регулюють проникність мембран, беруть участь у синтезі білка й транспортуванні жирів з печінки в жирову тканину, є основними компонентами ліпопротеїнів крові, складовою частиною жовчі та деяких ферментів.



КЛІНІЧНЕ ЗНАЧЕННЯ ДОСЛІДЖЕННЯ ФОСФОЛІПІДІВ

  • У нормі вміст фосфоліпідів коливається в широких межах, але відношення кількості фосфоліпідів сироватки (плазми) крові до холестеролу є величиною досить стабільною (1,05:1). Цей коефіцієнт змінюється при різних патологічних станах.

  • Так, при атеросклерозі коефіцієнт фосфоліпіди/ холестерол знижується, що має прогностичне значення, адже Фосфоліпіди активують ферменти, які розщеплюють етери холестеролу і частково очищують інтиму судин. Вони також впливають на активність ліпопротеїнової ліпази.



Підвищення рівня фосфоліпідів у сироватці крові спостерігається у хворих з первинними та вторинними гіперлі-попротеїнеміями типів ІІа та ІІб. Це підвищення найбільш виражене при глікогенозі І типу, холестазі, обтураційній жовтяниці, при тяжкій формі цукрового діабету, нефрозах, хронічних нефритах, постгеморагічних анеміях, печінковій комі та ін.

  • Підвищення рівня фосфоліпідів у сироватці крові спостерігається у хворих з первинними та вторинними гіперлі-попротеїнеміями типів ІІа та ІІб. Це підвищення найбільш виражене при глікогенозі І типу, холестазі, обтураційній жовтяниці, при тяжкій формі цукрового діабету, нефрозах, хронічних нефритах, постгеморагічних анеміях, печінковій комі та ін.

  • Зниження рівня фосфоліпідів можливе при недокрів'ї, перніціозній анемії, гострих гарячкових станах, аліментарній дистрофії, кахексії, при тяжких формах вірусного гепатиту, портальному цирозі, жировій дегенерації печінки, гіпертиреозі, прогресуванні атеросклерозу тощо.



КЕТОНОВІ ТІЛА

  • Кетонові тіла синтезуються в печінці і стають постачальниками енергії для м'язів, мозку, нирок, вони запобігають мобілізації жирних кислот із жирових депо. Печінка є винятком, бо вона не використовує кетонові тіла як енергетичний матеріал для метаболічних процесів. У крові здорової людини кетонові тіла присутні в дуже невеликих концентраціях (N – 0,87-1,7 ммоль/л).



КЛІНІЧНЕ ЗНАЧЕННЯ ДОСЛІДЖЕННЯ КЕТОНОВИХ ТІЛ

  • Підвищення концентрації кетонових тіл спостерігається при голодуванні, тяжкій формі цукрового діабету (кетонемія). Цей стан супроводжується різким підвищенням вмісту кетонових тіл в сечі (кетонурія), коли вміст ацетонових тіл у добовій сечі може досягати 10—50 г і більше (в нормі 40 мг кетових тіл).



СИСТЕМА ПЕРЕКИСНОГО ОКИСНЕННЯ ЛІПІДІВ

  • Ініціація вільно-радикального окиснення ліпідів відіграє важливу роль в розвитку різноманітних соматичних захворювань, які пов'язані з ушкодженням внутрішніх органів.

  • Продукти пероксидного окиснення ліпідів (ПОЛ) викликають порушення не тільки ліпід-ліпідних взаємодій у біомембранах, але також їх білкового компонента за рахунок зв'язування з амінними групами, що призводить до порушення білково-ліпідних взаємодій.

  • У результаті підвищується доступність гідрофобного шару мембрани до дії фосфоліпаз і протеолітичних ферментів, що посилює процеси протеолізу, зокрема розпаду білків ліпопротеїнів.

  • Особливо страждають мембрани клітин еритроцитів та ендотелія артерій, оскільки вони мають відносно високий вміст легкоокисню-ваних фосфоліпідів.

  • Порушення паренхіми печінки, нирок, легень та судин тягне за собою фіброз, атеросклероз і кальциноз. Для діагностики ліпоперекисної патології та оцінки ефективності лікувальних заходів визначають вміст у плазмі й еритроцитах крові первинних (дієнові кон'югати) і вторинних (малоновий діальдегід) продуктів ПОЛ.



КЛІНІЧНЕ ЗНАЧЕННЯ ДОСЛІДЖЕННЯ МАЛОНОВОГО ДІАЛЬДЕГІДУ

  • Різке збільшення вмісту в крові малонового діальдегіду виявлене при:

    • інсульті (гострий період),
    • у хворих на артеріальну гіпертонію (під час кризу),
    • ішемічну хворобу серця,
    • атеросклероз,
    • при цукровому діабеті,
    • злоякісних новоутвореннях,
    • запальних захворюваннях легень,
    • хворобі печінки,
    • холециститах,
    • виразковій хворобі шлунка та дванадцятипалої кишки,
    • функціональній непрохідності кишечнику,
    • перитоніті,
    • опіковій хворобі та ін.


ПАТОЛОГІЯ ЛІПІДНОГО ОБМІНУ

  • Атеросклерозхвороба, головним проявом якої є відкладання в судинних стінках ліпідних утворень — "бляшок", основними біохімічними компонентами яких є холестерин та його ефіри. Навкруги ліпідних бляшок в інтимі судин виникає клітинна реакція, що включає в себе утворення фіброзної тканини та проліферацію гладенько-м'язових клітин.

  • Атеросклеротичні бляшки спричиняють звуження кровоносних судин, посиленне згортання крові в ділянках їх локалізації та, як результат, порушення кровопостачання відповідних органів і тканин.

  • Як наслідок атеросклерозу розвиваються ішемічна хвороба серця, інфаркт міокарда й порушення церебрального кровообігу, що стають важливою причиною смерті людей дорослого та похилого віку.

  • Біохімічною основою розвитку атеросклерозу є підвищена концентрація в крові людини холестерину—гіперхолестеринемія, спричинена різними факторами — дієтарними, ендокринними, генетичними.



ЛПНЩ сприяють проникненню в клітини кровоносних судин холестерину, тоді як ЛПВЩ протидіють цьому процесу, у зв'язку з чим ЛПНЩ отримали назву атерогенних, а ЛПВЩ — антиатерогенних ліпопротеїнів. Таким чином, співвідношення ЛПНЩ/ЛПВЩ має значення "фактора ризику" для розвитку атеросклерозу: найбільша вірогідність розвитку захворювання має місце в особин із високим значенням цього співвідношення.

  • ЛПНЩ сприяють проникненню в клітини кровоносних судин холестерину, тоді як ЛПВЩ протидіють цьому процесу, у зв'язку з чим ЛПНЩ отримали назву атерогенних, а ЛПВЩ — антиатерогенних ліпопротеїнів. Таким чином, співвідношення ЛПНЩ/ЛПВЩ має значення "фактора ризику" для розвитку атеросклерозу: найбільша вірогідність розвитку захворювання має місце в особин із високим значенням цього співвідношення.

  • Антиатеросклеротичні препарати, що застосовуються з метою профілактики та лікування атеросклерозу, спрямовані на зниження рівня гіперхолестеринемії шляхом впливу на різні боки метаболізму стеролу:

  • а) шляхом пригнічення всмоктування холестерину в кишечнику (застосуванням рослинних стеринів);

  • б) шляхом гальмування реакцій його біосинтезу (застосуванням інгібіторів Р-ГОМК-редуктази; препарати Гемфіброзил, Фенфібрат, Ловастатин);

  • в) шляхом активації метаболізму холестерину оксигеназами мішаної функції з утворенням гідроксильованих похідних (препарати Фенобарбітал, Зиксорин);

  • г) шляхом стимулювання його екскреції з організму (застосуванням ентеро-сорбентів — препарати Квестран, Гуарем).



Ожиріння стан, що характеризується надмірним накопиченням у жировій тканині триацилгліцеролів.

  • Ожиріння стан, що характеризується надмірним накопиченням у жировій тканині триацилгліцеролів.

  • При ожирінні збільшується кількість жирових клітин (адипоцитів) або їх розмір. Загальна маса нейтральних жирів в організмі людини за умов ожиріння може досягати значних кількостей.

  • Порушення ліпідного обміну, що відбувається при ожирінні, часто поєднуються з наявністю у хворого атеросклерозу та/або цукрового діабету.

  • Ожиріння розвивається внаслідок перевищення надходження та біосинтезу в тканинах нейтральних жирів (та інших біомолекул, які можуть перетворюватися в жири) над реальними енергетичними потребами організму в цих видах метаболічного палива.

  • Найбільш несприятливе значення для розвитку ожиріння має постійне надмірне надходження з продуктами харчування вуглеводів (особливо глюкози та фруктози) в кількостях, більших за ті, що безпосередньо окислюються в клітинах і можуть депонуватися у вигляді резервів глікогену.



Підвищене перетворення простих вуглеводів та продуктів їх метаболізму в ліпіди (ліпогенез) відбувається внаслідок дії таких біохімічних факторів:

  • Підвищене перетворення простих вуглеводів та продуктів їх метаболізму в ліпіди (ліпогенез) відбувається внаслідок дії таких біохімічних факторів:

    • а) можливості активації синтезу вищих жирних кислот з ацетил-КоА, що утворюється з глюкози як продукт окислювального декарбоксилювання пірувату;
    • б) використання у реакціях синтезу жирних кислот відновленого НАДФ, одним з головних джерел якого є пентозофосфатний цикл окислення глюкози;
    • в) використання в жировій тканині гліколітичного діоксіацетонфосфату як попередника в біосинтезі триацилгліцеролів.
  • Ожиріння розвивається в умовах стимулювання зазначених біохімічних процесів внаслідок надмірного надходження в організм жирів, білків та моносахаридів (особливо на тлі обмеженої фізичної активності), а також при генетичне детермінованому підвищенні ферментних систем, що беруть участь у ліпогенезі або порушенні їх ендокринного контролю.

  • При важких формах ожиріння, особливо спричинених порушеннями гормональної регуляції ліпідного обміну нарівні гіпоталамуса, маса триацилгліцеролів у жировій тканині людини може досягати 50-80 кг.



Цукровий діабет традиційно розглядається як патологія, що первинно пов'язана з порушеннями вуглеводного обміну. Найбільш характерним біохімічним проявом різних типів цукрового діабету в клініці є гіперглікемія (гіперглюкоземія), яка розвивається внаслідок втрати специфічного впливу інсуліну на проникність клітинних мембран для глюкози. Але метаболічні ефекти інсуліну розповсюджуються на багато аспектів обміну глюкози, ліпідів та амінокислот, у зв'язку з чим цукровий діабет є хворобою, при якому відбуваються глибокі порушення не тільки вуглеводного, але й ліпідного та білкового обмінів.

  • Цукровий діабет традиційно розглядається як патологія, що первинно пов'язана з порушеннями вуглеводного обміну. Найбільш характерним біохімічним проявом різних типів цукрового діабету в клініці є гіперглікемія (гіперглюкоземія), яка розвивається внаслідок втрати специфічного впливу інсуліну на проникність клітинних мембран для глюкози. Але метаболічні ефекти інсуліну розповсюджуються на багато аспектів обміну глюкози, ліпідів та амінокислот, у зв'язку з чим цукровий діабет є хворобою, при якому відбуваються глибокі порушення не тільки вуглеводного, але й ліпідного та білкового обмінів.

  • Розрізняють їнсулїнозалежний цукровий діабет (діабет І типу, ювенільний діабет) та інсулінонезалежний цукровий діабет (діабет II типу, діабет похилого віку).



Найбільш виражені порушення ліпідного обміну спостерігаються при діабеті II типу, який, як правило, поєднується з ожирінням.

  • Найбільш виражені порушення ліпідного обміну спостерігаються при діабеті II типу, який, як правило, поєднується з ожирінням.

  • При цьому спостерігаються:

    • 1. Гіпертригліцеридемія, яку можна віднести до гіперліпопротеїнемій І типу, пов'язану із значною активацією синтезу ЛПДНЩ в гепатоцитах. У свою чергу, біохімічною передумовою стимуляції біосинтезу ЛПДНЩ є підвищений притік у печінку неетерифікованих жирних кислот, тобто субстратів для утворення триацилгліцеролів.
    • 2. Значна стимуляція ліполізу в жировій тканині, що розвивається внаслідок послаблення гальмуючої дії інсуліну відносно активації адреналіном та глюкагоном ТГ-ліпази адипоцитів. Внаслідок зазначеного, в крові хворих на цукровий діабет підвищена концентрація вільних жирних кислот (НЕЖК), які стають додатковим субстратом енергетичного катаболізму тканин в умовах їх вуглеводного голодування.
    • 3. Активація синтезу кетонових тіл, біохімічні механізми якої були детально розглянуті вище (глава 14). Розвиток кетозу (тобто кетонеміїта кетонурії) може призводити до порушень у функціонуванні буферних систем організму і розвитку кетоацидозу та діабетичної коми.
    • 4. Зменшення концентрації холестерину ЛПВЩ, що відіграє певну роль у розвитку атеросклерозу — часте ускладнення інсулінонезалежного цукрового діабету в осіб похилого віку.

скачать файл



Смотрите также:
Біохімічні показники обміну ліпідів у нормі і патології
0.43kb.
Біохімічні показники обміну вуглеводів у нормі і патології
0.43kb.
Біохімічні показники обміну білків у нормі І патології клінічне значення дослідження загального білка
0.43kb.
Біохімічні показники при патології хряща та кісткової тканини хрящова тканина
0.43kb.
Біохімічні показники при патології органів системи травлення до складу системи травлення входять травний канал, підшлункова залоза та печінка
0.43kb.
Причини патологічного накопичення продуктів обміну речовин Патологія клітини
0.43kb.
Скринінг протипухлинної активності in vivo
0.43kb.
Роль спадковості в патології людини
0.43kb.
Роль спадковості в патології людини
0.43kb.
Роль спадковості в патології людини
0.43kb.
Обмін речовин
0.43kb.
Аналіз роботи Новороздільської міської лікарні за 2009 рік
0.43kb.