ukr.coolreferat.com.ua страница 1
скачать файл



Є.Ф. Бузько

  • Актуальні питання діагностики, терапії і профілактики дифтерії у дітей


Шифр МКХ-10: А 36 Дифтерія

  • А 36.0 Дифтерія глотки

  • А 36.1 Дифтерія носоглотки

  • А 36.2 Дифтерія гортані

  • А 36.3 Дифтерія шкіри

  • А 36.8 Інша дифтерія

  • А 36.9 Дифтерія неуточнена



Крамарєв з співавт. Клініка, діагностика та лікування дифтерії у дітей (методичні рекомендації). Київ, 1996.

  • Крамарєв з співавт. Клініка, діагностика та лікування дифтерії у дітей (методичні рекомендації). Київ, 1996.

  • Протоколи діагностики та лікування інфекційних хвороб у дітей. Наказ МОЗ України № 354 від 09.07. 2004 р.



  • Дифтерія – гостре токсикоін-фекційне захворювання з крапельним механізмом передачі, яке спричиняється дифтерійними коринебактеріями і характеризується місцевим фібринозним запаленням слизової оболонки, явищами загальної інтоксикації з переважним ураженням серцево-судинної та нервової систем.



Збудник дифтерії – дифтерійна паличка (Сorinebacterium diphtheriae gravis, intermedius, mitis) – грампозитивна нерухома паличка з булавоподібними потовщеннями на кінцях.

  • Збудник дифтерії – дифтерійна паличка (Сorinebacterium diphtheriae gravis, intermedius, mitis) – грампозитивна нерухома паличка з булавоподібними потовщеннями на кінцях.

  • За здібністю утворювати екзотоксин дифтерійна паличка ділиться на токсигенну і нетоксигенну.



Класифікація дифтерії

  • І. За локалізацією

  • Типові форми.

  • 1. Дифтерія ротоглотки

  • а) локалізована (острівцева, плівчаста)

  • б) поширена в) токсична (1-2-3 ст.)

  • 2. Дифтерія дихальних шляхів ( круп )

  • а) дифтерія гортані (локалізований круп)

  • б) дифтерія гортані і трахеї (розповсюджений круп)

  • в) дифтерія гортані, трахеї, бронхів (низхідний круп)



  • 3. Дифтерія носоглотки (аденоїдит)

  • 4. Дифтерія носа

  • а) локалізована плівчаста

  • б) поширена

  • 5. Дифтерія ока

  • а) локалізована

  • б) поширена

  • в) токсична

  • 6. Дифтерія шкіри

  • а) локалізована (плівчаста)

  • б) токсична



  • 7. Дифтерія вуха

  • а) локалізована

  • б) поширена

  • 8. Дифтерія статевих органів

  • а) локалізована

  • б) поширена

  • в) токсична

  • 9. Комбіновані форми дифтерії



  • Атипові форми

  • 1. Субклінічна (зміни на ЕКГ, скарги з боку серця, зростання титру антитоксичних антитіл при відсутності клінічних проявів, у бакносіїв, які не хворіли на дифтерію)

  • 2. Дифтерія ротоглотки катаральна, гіпертоксична

  • 3. Дифтерія носа катаральна, катарально-ерозивна

  • 4. Дифтерія ока катаральна

  • 5. Дифтерія шкіри безплівчаста: пустульозна, імпетігоподібна, панарицій, флегмона, параніхій.



  • ІІ. За тяжкістю

  • 1. Легка форма

  • Локалізовані: дифтерія ротоглотки (ката-ральна, острівцева), дифтерія носа, ока, статевих органів, вуха, шкіри

  • 2. Середньотяжка форма

  • Локалізовані: дифтерія ротоглотки плівчаста, дифтерія носоглотки, локалізований круп

  • Поширені: дифтерія ротоглотки, носа, ока, вуха, статевих органів



  • 3. Тяжка форма

  • Токсичні та гіпертоксичні форми: дифтерія ротоглотки, носа, ока, вуха, статевих органів, шкіри. Росповсюджений та низхідний круп.

  • ІІІ. За перебігом

  • Дифтерія з ускладненнями і без ускладнень.

  • – інфекційно-токсичний шок

  • – міокардит

  • – моно-, поліневрити

  • – токсичний нефроз



ІV. Бактеріоносійство

  • ІV. Бактеріоносійство

  • 1. Бактеріоносійства реконвалесцентів

  • 2. Бактеріоносійство транзиторне (одноразове виділення коринебактерій)

  • 3. Короткочасне – до 2-х тижнів

  • 4. Затяжне – більше 1 місяця

  • 5. Хронічне – більше 6 місяців.



Дифтерія ротоглотки локалізована

  • – початок гострий;  – температура тіла нормальна або субфебрильна, триває 1-2 дні; – збільшення мигдаликів рівномірне кулясте; – гіперемія слизової оболонки мигдаликів із ціанотичним відтінком; – наліт фібринозного або частково фібринозного характеру (еластична плівка, щільно поєднана з поверхнею мигдаликів, не розтирається між шпателями, зберігає форму у воді) знімається важко або без труднощів, поверхня слизової оболонки ротоглотки після зняття нальоту кровоточить або не кровоточить, розміщений на одному або обох мигдаликах у вигляді острівців білувато-сірого або білого кольору; – може бути наліт, розміщений на мигдаликах, гнійного характеру; – біль у горлі незначний; – регіонарний підщелепний лімфаденіт; – головний біль, слабкість, кволість; – епідеміологічні дані – контакт з хворим на дифтерію дорослим або дитиною, порушення календаря щеплень проти дифтерії. 



Дифтерія ротоглотки поширена

  • – гострий початок;  – температура тіла фебрильна, субфебрильна, триває 2-3 дні; – біль у горлі помірний, нерідко не відповідає характеру і поширеності процесу; – збільшення піднебінних мигдаликів рівномірне кулясте; – гіперемія слизової оболонки ротоглотки здебільшого із ціанотичним відтінком; – наліт плівчастий, фібринозного характеру, щільний, блискучий, сіруватого кольору, розміщений на одному або обох мигдаликах у вигляді острівців або суцільної плівки, важко знімається, оголюючи поверхню, що кровоточить, виходить за межі мигдаликів; – набряк мигдаликів, слизових оболонок ротоглотки більш виражений порівняно із місцевою гіперемією; – регіонарний підщелепний або шийний лімфаденіт; – головний біль, слабкість, кволість, зниження апетиту, нудота, одноразова блювота; – блідість шкіри;  – тахікардія; – епідеміологічні дані – контакт з хворим на дифтерію, порушення календаря щеплень проти дифтерії. 



Дифтерія ротоглотки токсична

  • – гострий початок;  – температура тіла гектична, фебрильна в перші години захворювання, у подальшому субфебрильна або нормальна на фоні погіршення загального стану; – головний біль, слабкість, кволість, ломота в м’язах та суглобах, порушення сну, знижений або відсутній апетит, повторна блювота; – біль у животі; – біль у горлі помірний, відчуття клубка у горлі, утруднене ковтання;  – блідість шкіри, періоральний ціаноз; – різко виражений набряк мигдаликів та м’яких тканин ротоглотки дифузного характеру; – наліт фібринозного характеру, плівчастий, щільний, сірувато-білого або брудно-сірого кольору, не знімається шпателем, поверхня слизової під ним кровоточить, розміщений на мигдаликах та за їхніми межами – на піднебінних дужках, язичку, м’якому та твердому піднебінні, бічній та задній поверхні горла; – гіперемія слизової оболонки ротоглотки із ціанотичним відтінком; – регіонарний підщелепний та шийний лімфаденіт; – запах з рота солодко-гнильний, приторний; – набряк підшкірно-жирової клітковини шиї різного поширення (від підщелепної ділянки до грудей, обмежений або поширений, однобічний або симетричний); – геморагії на слизовій оболонці твердого та м’якого піднебіння;  – ранні ускладнення. 



Дифтерія ротоглотки гіпертоксична

  • – дуже гострий початок; – біль у горлі при ковтанні; – біль у ділянці шиї; – біль при відкриванні рота; – біль при пальпації лімфатичних вузлів; – температура тіла гектична; – прогресуюча слабкість, млявість, запаморочення, нудота, багаторазове блювання, анорексія; – набряк мигдаликів та супутніх слизових оболонок ротоглотки різко виражений; – гіперемія ротоглотки із ціанотичним відтінком; – регіонарний підщелепний, шийний лімфаденіт; – наліт на піднебінних мигдаликах плівчастий, фібринозний.



Дифтерія дихальних шляхів (круп )

  • – початок поступовий; – температура тіла субфебрильна; – осиплість голосу в перші години (добу) хвороби, потім – афонія; – кашель спочатку гучний, грубий, гавкаючий, потім – беззвучний; – швидке наростання симптомів дихальної недостатності; – у розпал хвороби характерне утруднення дихання під час вдиху, шумне дихання з подовженим вдихом, за участю допоміжної мускулатури; – характерна стадійність – катаральна, стадії – стенотична та асфіктична; – в асфіктичній стадії – серцеві тони приглушені, пульс частий, аритмія; сплутаність свідомості, непритомність, судоми. – під час ларингоскопії – набряк, гіперемія слизової оболонки, сіруваті плівки в гортані та на істинних голосових зв’язках, при поширеному крупі – плівки в трахеї та бронхах; – часте поєднання з дифтерією мигдаликів та назофарингеальною дифтерією.



Дифтерія носоглотки (аденоїдит)

  • – утруднення носового дихання; – гугнявість голосу; – біль у горлі з іррадіацією у вуха;  – виділення з носа сукровично-гнійного характеру;  – відсутнє видиме запалення у порожнині носа; – при задній риноскопії – набряк та помірна гіперемія слизової оболонки глоткового мигдалика і (або) на його поверхні – фібринозні плівки; – «списоподібний» наліт, який сповзає по задній стінці глотки; – регіонарний (задньошийний) лімфаденіт;  – прояви загальної інтоксикації помірні або значні (млявість, блідість, анорексія, підвищення температури).







Токсична дифтерія ротоглотки 2-3 ст. тяжкості (другий день лікування протидифтерійною сироваткою): гіперемія з ціанотичним відтінком та виражений набряк піднебіння, мигдаликів, сірувато-білі нашарування





Діагностика дифтерії

  • 1. Заг. ан. крові – нейтрофільний лейко-цитоз із зсувом вліво, прискорена ШОЕ.

  • 2. Бактеріоскопія мазків з місць уражень.

  • 3. Бак. посів слизу з місць уражень.

  • 4. Визначення титру антитоксичних антитіл (РПГА).

  • 5. Виявлення дифтерійного токсину в крові (РНА).



Діагностична тактика при дифтерії

  • 1. Підозрілий випадок

  • - плівчаста ангіна у нещепленої чи неправильно щепленої дитини; у дітей з соціально неблагополучних сімей; часто хворіючих дітей; у дітей з вогнищ дифтерії

  • - поєднання ангіни із стенозом гортані, набряком підшкірної клітковини шиї

  • Негайна госпіталізація із спостереженням до 24 год.



2. Ймовірний випадок

  • 2. Ймовірний випадок

  • - плівчаста ангіна з набряком ротоглотки

  • - фібринозні нашарування, які виходять за межі мигдаликів

  • - фібринозні нашарування з набряком шиї

  • - фібринозні нашарування у нещепленої дитини з вогнищ дифтерії

  • - поступово розвинений стеноз гортані у поєднанні з фібринозними нашаруваннями у зіві

  • Госпіталізація та введення ПДС



3. Підтверджений випадок

  • 3. Підтверджений випадок

  • - всі хворі на ангіну, із стенозом гортані та інші з виділенням токсигенного штаму дифтерійної палички

  • При ймовірному діагнозі та відсутності бак. підтвердження діагноз дифтерії може бути поставлений на основі клінічних даних

  • Госпіталізація та негайне введення ПДС



Принципи лікування дифтерії

  • 1. Етіотропна терапія – введення ПДС у дозі в залежності від тяжкості і клін. форми.

  • 2. Антибактеріальна терапія – при легких формах еритроміцин або ріфампіцин всередину, при середньотяжких і тяжких – напівсинтетичні пеніциліни та цефало-спорини парентерально курсом 10-14 днів.

  • 3. Дезінтоксикаційна терапія.

  • 4. Глюкокортикоїди.

  • 5. Місцева санація ротоглотки.

  • 6. Симптоматична терапія.



Дози ПДС при різних клінічних формах дифтерії (в тис. МО)







Профілактика дифтерії



Принципи специфічного лікування дифтерії ПДС

  • 1. Введення ПДС показано всім хворим, у яких має місце плівчаста ангіна в комбінації:

  • – з набряком ротоглотки

  • – фібринозними нашаруваннями на мигдаликах

  • – набряком шиї

  • – стенозом гортані

  • – вираженими симптомами інтоксикації



  • 2. Введення ПДС показано дітям з плівчастою ангіною, стенозом гортані та іншою дифте-

  • рійноподібною клінікою, у яких з ротоглотки чи носа виділена коринебактерія дифтерії.

  • 3. ПДС не вводиться дітям, у яких діагноз дифтерії встановлений після 7-го дня захво-

  • рювання та відсутні с-ми інтоксикації та нашарування на мигдаликах.

  • 4. ПДС вводиться тільки після постановки внутрішкірної проби.



  • 5. Доза ПДС визначається формою дифтерії та рівнем токсикозу. При визначенні дози ПДС провідним повинен бути рівень інтоксикації.

  • 6. Доза ПДС дітям перших двох років життя зменшується наполовину у порівнянні з такою у дітей старшого віку.

  • 7. Після встановлення діагнозу дифтерії чи підозрі на неї ПДС вводиться в перші 2 години після госпіталізації. Сироватка повинна бути введена в стаціонарі, де вперше встановлений діагноз дифтерії.



8. При локалізованих формах дифтерії в умо- вах стаціонару, коли постановка діагнозу викликає труднощі, можливе спостереження за хворим на протязі 8-24 годин до кінцевого встановлення діагнозу.

  • 8. При локалізованих формах дифтерії в умо- вах стаціонару, коли постановка діагнозу викликає труднощі, можливе спостереження за хворим на протязі 8-24 годин до кінцевого встановлення діагнозу.

  • 9. Кратність введення ПДС визначається фор- мою та тяжкістю дифтерії. При локалізова-них формах дифтерії вся доза ПДС вводиться одноразово. Повторне введення можливе при збереженні симптомів інтоксикації та збереженні чи поширенні нашарувань на мигдаликах через добу.



10. При поширеній формі та токсичних формах дифтерії перша доза ПДС складає 2/3 від курсової. В першу добу госпіталізації вводиться 3/4 курсової дози. Тривалість введення ПДС не повинна перевищувати двох діб.

  • 10. При поширеній формі та токсичних формах дифтерії перша доза ПДС складає 2/3 від курсової. В першу добу госпіталізації вводиться 3/4 курсової дози. Тривалість введення ПДС не повинна перевищувати двох діб.

  • 11. При середньотяжких формах дифтерії кратність введення ПДС складає 24 год. При тяжких формах – 12 год. Якщо вся доза вводиться в/в, інтервал між її введенням складає 8 год.



  • 12. ПДС в основному вводиться в/м. При цьому в одне місце може бути введено не більше 8 ± 2 мл ПДС, підігрітої до 36 ± 1°С.

  • При токсичних формах показано в/в введен-ня сироватки. Половину дози вводять в/в, а другу половину – в/м.

  • 13. При гіпертоксичних формах дифтерії вся доза може бути введена в/в. При цьому розрахована доза сироватки розчиняється в розчині 5% глюкози чи у фіз. розчині у співвідношенні 1:2, додається 2 мг/кг предні-золону і вводиться у підігрітому вигляді зі швидкістю 40-60 крапель/хвилину.



  • 14. При наявності показів до введення ПДС і позитивній шкіряній пробі ПДС вводиться в умовах реанімації під прикриттям глюко- кортикоїдів, антигістамінних препаратів чи під наркозом, з проведенням десенсибілізації розведеною сироваткою згідно інструкції про використання ПДС.



15. При комбінованих формах дифтерії доза ПДС визначається за основною локалізацією та рівнем токсикозу. Поряд із серотерапією рано призначаються антибіотики. При легких формах – макроліди (ерітроміцин); при середньотяжких та тяжких – парентерально напівсинтетичні пеніциліни та цефалоспорини. При потребі проводяться гемосорбція, плазмаферез.

  • 15. При комбінованих формах дифтерії доза ПДС визначається за основною локалізацією та рівнем токсикозу. Поряд із серотерапією рано призначаються антибіотики. При легких формах – макроліди (ерітроміцин); при середньотяжких та тяжких – парентерально напівсинтетичні пеніциліни та цефалоспорини. При потребі проводяться гемосорбція, плазмаферез.


скачать файл



Смотрите также:
Актуальні питання діагностики, терапії і профілактики дифтерії у дітей
0.43kb.
Сучасні підходи до діагностики, лікування та профілактики бронхіальної астми у дітей
0.43kb.
Сучасні підходи до діагностики, лікування та профілактики бронхіальної астми у дітей
0.43kb.
Сучасні аспекти діагностики І терапії грві у дітей в амбулаторних умовах
0.43kb.
Олена Єщенко
0.43kb.
Бактерійний ендокардит та ревматична гарячка, принципи діагностики,лікування та профілактики
0.43kb.
Сучасні погляди на ревматизм(ревматичну гарячку), принципи діагностики,лікування та профілактики
0.43kb.
Це наука про дію на організм хімічних сполук, які використовуються для лікування, профілактики і діагностики захворювань
0.43kb.
Доцент Зоря Л. В. Кафедра терапії і сімейної медицини
0.43kb.
Історія анімалотерапії
0.43kb.
Актуальні питання
0.43kb.
Актуальні проблеми хронічної гастродуоденальної патології у дітей актуальність: І поширеність
0.43kb.